Українські агровиробники переглядають структуру посівних площ через обмежені можливості експорту, високі логістичні витрати та дефіцит обігових коштів. Господарства дедалі більше орієнтуються на вирощування соняшнику, сої та ріпаку, які забезпечують вищу рентабельність порівняно із зерновими культурами. Водночас загальне скорочення посівних площ очікується відносно незначним.
Про це повідомив заступник міністра аграрної політики та продовольства України Віталій Головня під час панельної дискусії «Не вивозимо: як продати врожай», що відбулася в межах «Експортного форуму: вижити попри все».
За його словами, одним із найсерйозніших викликів для аграрного сектору залишається нестача фінансових ресурсів для підготовки до наступного виробничого сезону.
Через ускладнення експорту та затримки з реалізацією врожаю аграрії не можуть своєчасно отримувати виручку, необхідну для закупівлі насіння, добрив, пального та інших ресурсів.
Аграрії змінюють структуру посівів на користь олійних культур
Попри складну ситуацію, суттєвого скорочення загальних посівних площ наразі не прогнозують. Водночас господарства змушені адаптувати виробничі плани до економічних і логістичних умов.
Зокрема, агровиробники надають перевагу олійним культурам — соняшнику, сої та ріпаку. За оцінкою, озвученою під час дискусії, ці культури забезпечують вищу маржинальність і потребують менших витрат на транспортування та зберігання порівняно із зерновими.
В умовах дорогої логістики це стає одним із визначальних чинників під час планування структури посівів на наступний сезон.
Експорт агропродукції скоротився до 2,4 млн тонн на місяць
Ситуацію ускладнюють обмеження експортної інфраструктури. Через проблеми з доступом до глибоководних портів та традиційних логістичних маршрутів щомісячні обсяги експорту української агропродукції скоротилися до 2,4 млн тонн.
За оцінкою Міністерства аграрної політики та продовольства, це приблизно вдвічі менше від необхідного обсягу для стабільної роботи аграрного сектору.
Додаткові витрати на логістику перевищують 50 євро на тонні продукції. Таке навантаження суттєво зменшує доходи виробників, особливо під час реалізації зернових культур, для яких транспортні витрати становлять значну частку експортної ціни.
Висока вартість перевезень разом із затримками продажів посилює ризики дефіциту обігових коштів та обмежує можливості господарств інвестувати в наступний виробничий цикл.
Уряд працює над доступом аграріїв до кредитування та альтернативних маршрутів
Серед пріоритетних напрямів державної політики — розширення фінансування агропідприємств, підтримка їхньої ліквідності та розвиток інфраструктури для зберігання врожаю.
Окрему увагу приділяють пошуку альтернативних експортних маршрутів і збільшенню пропускної спроможності наявних логістичних коридорів.
За словами Віталія Головні, держава продовжує переговори з міжнародними партнерами щодо підтримки українського агросектору та подолання інфраструктурних обмежень.
Розширення можливостей експорту має значення не лише для фінансової стабільності українських господарств, а й для світового продовольчого ринку, одним із важливих постачальників якого залишається Україна.
